НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

     З Покрови починали справляти вечорниці, котрі тривали до Великодня, і гуляли весілля, які тривали до пилипівських заговин (27 листопада). Це була пора наймасовіших шлюбів. 

На Покрову в південних губерніях України закінчувався один («літній») термін праці найманих робітників («строкачів») і зголошувався новий («зимовий»), котрий тривав до весняного Миколи.

Ввечері, напередодні Покрови, господарі тричі кидали через хату шматок кізяка, «щоб оселя була не курна», а вдосвіта спалювали його в печі, «аби взимку сухою була хата»; якщо житло сиріло, то на Покрову вирізали чотири дернини, клали їх на горищі по всіх кутках травою вниз, «щоб сухо в хаті було». У Карпатах па Покрову поверталися з полонин отари.

На жовтень існує багато прислів’їв та прикмет про погоду, ось деякі з них. Яка погода на Покрову, такою буде і зима.
Якщо в цей день сніг не покрив землю — не покриє в листопаді та грудні.
Якщо до цього дня не опаде з вишень листя — на теплу зиму, а облетить — на сувору.
Зранку вітер з півдня, а по обіді з півночі — початок зими буде теплим, але згодом похолодає.
Якщо вітер з півдня низовий — зима буде теплою, з півночі горішній — холодною, із заходу — сніжною; коли ж протягом дня вітер змінюватиме напрямок, то і зима буде нестійкою.

Покрова породила й чимало прислів’їв.
Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.
До Покрови давали молоко корови, а після Покрови пішло молоко в роги корові.
До Покрови думай про пашу корові.

Минула Покрова — з'їла полудень корова.
По Покрові і слід по корові.
По Покрові — то і по теплові.
Настали жнива — лежить баба нежива, а прийшла Покрова — стала баба здорова.
Прийшла Покрова — зосталася здорова.
Далеко до Покрови — ще сіна накошу, а прийшла Покрова — заніміла мова.
Прийшла Покрова — натопи хату без дрова.
Прийшла Покрова — всохла діброва.
Прийшла Покрова — сиди, чумаче, вдома.
Хто сів по Покрові, той не мав, що дати корові, ...той виводить взимі по корові, ...той відсівав по корові.
Покрова всю землю покриває листям або снігом.
Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат — шлюбним вінцем.
Покрівонько, Покрівонько, покрий мені голівоньку яков таков онучею, хай дівкою не мучаюсь, ...як не хусткою, то онучею, бо дівкою вже надокучило, ...хоч ганчіркою, аби я була жінкою.