Українські традиції, прикмети, прислів’я. Червень
Про походження наймення першого літнього місяця червня існує найбільше гадок. Жодному з його молодших братів не видало такої пильної уваги з боку мовознавців та дослідників народного агрокалєндаря. Та це й зрозуміло: полудень року увібрав най контрастніші його ознаки. Одні вважають, що назві прислужилося масове цвітіння квітів, зокрема маку й півонії;
інші стверджують, буцімто назва пішла від зачервонілих суниць та черешень, котрі починають визрівати; дехто схильний пояснювати походження слова з тим, що в цей час найяскравіше світить сонце, а саме з 20 по 22 червня наступає період найвищого сонцестояння, коли день удвічі перевершує ніч.
Мають, очевидно, рацію й ті вчені, котрі вважають, що назва пішла від масового розплоду городніх та садових червів і гусені. Небезпідставні міркування й дослідників традиційного бджільництва; вони вважають, що своє ім’я місяць прибрав від того, що в червні бджолині матки починають найактивніше відкладати личинки, плодити черву.
Але найбільш логічним доказом є те, що назва місяця походить від червеця. Саме в червні і з’являється сокоживна комаха кошеніль. Один з її різновидів, це восковий червець, який використовувався для отримання білого воску, а з кошенілі добували червону фарбу. Цей промисел, як засвідчують архівні джерела, відомий був у Київській Русі ще з X століття. Серед інших оброкових повинностей, древляни змушені були давати київським князям по ложці червецю з осідла. Виготовлений з нього високоякісний барвник йшов переважно на кольорування бойових знамен, звідси й вислів червлений стяг.
Крім того, славнозвісна «руська фарба» мала величезний попит в іноземців. Візантійські купці спеціально споряджали по неї каравани до Києва.
Рецепт виготовлення червленої фарби тримався в глибокій таємниці. Відтак попит на неї на світовому ринкові був величезний. Ось чому, захопивши силоміць українські землі, польська шляхта насамперед намагалася монополізувати цей ходовий промисел. У рукописному трактаті про народний календар Овруччини, що на Поліссі, з яким я недавно познайомився у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефацика, стверджується, що до 1848 року в багатьох селах нашого повіту селяни були зобов’язані інвентарями давати податок із червецю, до чого вживано міру дерев’яної ложки.
Значним осередком постачання барвника згодом стала Галичина. Окремі міста, а їх так і називали червенськими, спеціалізувалися на торгівлі червецем, за яким приїздили купці з багатьох європейських країн. Відтак цей край довгий час називали Червоною Руссю. Я. Голонацький з цього приводу писав: стародавнії червенськії городи особливо займалися роздобуванням і торгівлею сего предмета, тобто червеця і від него получили своє названє.
Червенська фарба цінувалася насамперед за соковитий колір, поза як вона не вигоряла на сонці і не змивалася водою. Цим барвником фарбували вовну; ткацькі вироби, нитки і навіть на його основі виготовляли жіночу пудру. Широко розповсюдження цього промислу очевидно сприяло офіційній назві місяця. Ще в Давній Русі первісток літа називали кресником, чи кресенем, оскільки язичники пов’язували своє життя із небесним вогнем, сонцем. Адже слово крес (чи не звідси й назва добувача вогню — кресало?) означало живлящий вогонь. А саме на Червень, як уже мовилося, припадає період найвищого сонцестояння. Була й інша накличка ізок, тобто місяць сюрчання коників.
Українські народні назви всіх місяців споріднюються з природними ознаками. Ось чому червень ще йменували гедзнем, кезднем, бізднем чи безднем, позаяк під цю пору з’являються надокучливі гедзі та сліпаки, котрі непокоять корів і коней. Деінде його називали й червисим місяцем, це пора розвитку гусені і шашелю. Тому в червні селяни намагалися не заготовляти деревину для житла, бо вона швидко псуватиметься.
Відомий український етнограф В. Шухевич зафіксував на Гуцульщині й таке означення червня — гнилець. У цей час настає пора сінокосів та заливних дощів. Від того сіно нерідко гнило.
Відомий український етнограф В. Шухевич зафіксував на Гуцульщині й таке означення червня — гнилець. У цей час настає пора сінокосів та заливних дощів. Від того сіно нерідко гнило.
Щоправда, слово гнилець стосується і пасічництва. Цим терміном визначають вельми небезпечну інфекційну хворобу. Вона з’являється тоді, коли бджолина матка відкладає личинки. Якщо частина черви застигла, тобто захолола від протягів, починається процес гниття. Інфекція переходить і на робочих бджіл. Заражені гнильцем комахи практично не виліковуються і гинуть. Ця зловісна хвороба з’являється переважно в червні, коли плодючість маток особливо велика. Очевидно, діалектна назва місяця гнилець також пов’язана з пасічницьким терміном. Співзвучні нашій мові назви місяця і в деяких інших слов’янських народів. У білорусів чєрвень, поляків червец, чехів червен. Давньоболгарська мова також фіксує термін чрвен, щоправда, це стосується наступного місяця липня. Проте у творах наших класиків зустрічаємо й назву іюнь. Етимологія цього слова походить од ймення давньоримської богині Юнони, котра була покровителькою подружнього життя.
Здебільшого на червень припадають і Зелені свята, Трійця, якими язичники віншували буйне пробудження природи. Своє обійстя вони прикрашали живими квітами, пахучими травами та гілками клену, тощо. У ці дні люди виходили на лісові галяви, щоб віддячити природі за буйнозелість. На жаль, багато дійств уже втрачено назавжди. До нашого часу дійшло тільки одне з них, це Ведіння куста». Його й досі святкують в деяких селах на Рівненщині. Найповніше зберігся цей обряд у селі Сварицевичі.
Що б там було, а тройзільчасті свята утверджували глибоку пошану людини до природи, її краси і неповторності. Вони були настільки популярними в народі, що християнство не змогло знівелювати їх. Довелося прилаштовувати й свої релігійні святки.
Напередодні Зелених свят наші предки відзначали так званий клетчаний тиждень. У цей час селяни ходили до лісу, щоб заклечити, тобто чертити, прорубати місце для майбутнього поля. Вибрана в такий спосіб ділянка мала давати щедрий і багатий урожай. На клетчаному тижні годилося завершувати і сівбу ячменю.
Напередодні Зелених свят наші предки відзначали так званий клетчаний тиждень. У цей час селяни ходили до лісу, щоб заклечити, тобто чертити, прорубати місце для майбутнього поля. Вибрана в такий спосіб ділянка мала давати щедрий і багатий урожай. На клетчаному тижні годилося завершувати і сівбу ячменю.
В кінці місяця, з 29 червня наступає двотижневий Петрівський піст. Традиційно на Україні, як відзначав М. Максимович, з Петрівкою пов’язані цікаві обряди. Оскільки в цей період наступає певний перепочинок од нагальних робіт для жінок, то вони бралися за рукодільництво.
Для дівчат це був період вибілювання полотна і тіпання конопель. Щоправда, цю роботу починали в травні, коли зацвітали сади. Але як тільки закрасувалося жито, то її припиняли.
Для дівчат це був період вибілювання полотна і тіпання конопель. Щоправда, цю роботу починали в травні, коли зацвітали сади. Але як тільки закрасувалося жито, то її припиняли.
Вважалося, що б’ючи прячами по полотну і тіпаючи коноплі, тим самим завдають шкоди житові, облітатиме цвіт й пустозерними будуть колоски. Відновлювали цю роботу в перший день Петрівки. Жінки в свою чергу збиралися на почухрини. На таких колективних сходках вони смикали вовну, робили з неї куделі й пряли. Почухрини, як і вибілювання полотна супроводжувалися піснями. Для цього був спеціальний цикл, так звані петрівочки.
З початком Петрівки співпадало і свято прощання з весною. Його влаштовували у перший понеділок посту. Називалося воно розиграми. Наступний день вівторок йменувався блискавицями. Очевидно, в давнину цей обряд символізував початок літа і мав конкретизоване дійство, котре, завдяки християнським заборонам, призабулось і втратилося назавжди.
Перший день Петрівки вважався також початком косовиці сіна. У багатьох селах найдосвідченіші косарі виходили на вулицю і б’ючи мантачками в коси, оповіщали у такий спосіб односельців, що вже пора косити траву. І в наш час з червнем пов’язані цікаві обряди. Лісівники щороку оголошують його місяцем тиші — птахи і звірі якраз виводять своє потомство.
Не випадково, що на цей період припадають Всесвітні Дні захисту дітей та охорони навколишнього середовища.
Не випадково, що на цей період припадають Всесвітні Дні захисту дітей та охорони навколишнього середовища.
У КОЖНОЇ ПРИКМЕТИ СВОЇ СЕКРЕТИ
Червень рум’янець року.
У червні весело жити: квіти цвітуть, солов’ї співають.
У червні на полі густо, а в коморі пусто.
Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.
Червневе тепло ліпше од кожуха.
У червні перша ягідка в роток, а друга в козубок.
Хто в червні байдикує, той узимку голодує.
У червні таке сіно, що й сама попадя, посоливши, в середу з’їла б.
У червні люди раді літу, як бджоли цвіту.
Як сіно косять, то дощів не просять.
Дощі йдуть не там, де просять, а де сіно косять.
Червень каже: «Коси, коса, допоки роса, бо сонце пригріє, косар упріє, а коли роса додолу, то косар — додому».
Коса любить брусок і сала кусок.
З косою погоди не жди
Якщо в червні рідкий дощ буває, то у вулику мед прибуває.
Коли червень медовий, то рік не вельми хлібовий.
Коли червень сухий, купуй пчілку, а мокрий корівку.
У червні цебер води, а ложка болота, а в жовтні ложка води, а цебер болота.
Червень літо зарум'янив, а липень громами розпік.
Не хвалися травою, а хвалися сіном.
Пильнуй не овець, а червець.
Дощ хліба прибиває, а сонце піднімає.
Влітку з потом, а взимку з повним ротом.
Літо пробіжить, як один день.
Що влітку вродиться — зимі пригодиться.
По літі і качка крячка.
Хто рано підводиться, за тим діло водиться.
Пусти осот в огород , огірків не буде.
Тоді просо засівається, як дуб розвивається.
Ликом хрін не викопаєш.
Як травень з теплом, то червень з кормом.
Червень з косою, а липень з серпом.
Червень рум'янець, липень громовик, а серпень на копи багатий.
Червень рум’янець року.
У червні весело жити: квіти цвітуть, солов’ї співають.
У червні на полі густо, а в коморі пусто.
Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.
Червневе тепло ліпше од кожуха.
У червні перша ягідка в роток, а друга в козубок.
Хто в червні байдикує, той узимку голодує.
У червні таке сіно, що й сама попадя, посоливши, в середу з’їла б.
У червні люди раді літу, як бджоли цвіту.
Як сіно косять, то дощів не просять.
Дощі йдуть не там, де просять, а де сіно косять.
Червень каже: «Коси, коса, допоки роса, бо сонце пригріє, косар упріє, а коли роса додолу, то косар — додому».
Коса любить брусок і сала кусок.
З косою погоди не жди
Якщо в червні рідкий дощ буває, то у вулику мед прибуває.
Коли червень медовий, то рік не вельми хлібовий.
Коли червень сухий, купуй пчілку, а мокрий корівку.
У червні цебер води, а ложка болота, а в жовтні ложка води, а цебер болота.
Червень літо зарум'янив, а липень громами розпік.
Не хвалися травою, а хвалися сіном.
Пильнуй не овець, а червець.
Дощ хліба прибиває, а сонце піднімає.
Влітку з потом, а взимку з повним ротом.
Літо пробіжить, як один день.
Що влітку вродиться — зимі пригодиться.
По літі і качка крячка.
Хто рано підводиться, за тим діло водиться.
Пусти осот в огород , огірків не буде.
Тоді просо засівається, як дуб розвивається.
Ликом хрін не викопаєш.
Як травень з теплом, то червень з кормом.
Червень з косою, а липень з серпом.
Червень рум'янець, липень громовик, а серпень на копи багатий.
Немає коментарів:
Дописати коментар